Поиск

Блогтур Тернопіллям — (Перший день)


Позаминулими вихідними, на запрошення Управління туризму Тернопільської обласної державної адміністрації, та спільноти Блогтури.UA, команда блогерів та журналістів, в котрий раз «інспектували» нескінченні красоти Тернопілля.

Неймовірно — це вже мій третій блогтур до Тернопільськой області, окрім цього, я декілька раз приїжджав сюди самостійно, але нові місця для мене на Тернопіллі і гадки не мають закінчуватися.

Міста, та містечка, урочища та краєвиди, глибокі печери та високі гори, річки та озера, старовинні костьоли та фортеці, місця сили та релігійні центри, середньовічні замки та музеї, зручні готелі та смачні кафе і ресторани, відомі пивзаводи та локальні виробництва смачних напоїв, неперевершена кухня та стародавні традиції, а головне!, дуже ввічливі та гостинні місцеві люди – від Вас потрібно тільки доїхати до Тернопілля, і пірнути у все це розмаїття незабутніх вражень та нових емоцій.

Пожалкувати тут можна лише з одного приводу — що взяли заздалегідь такий скорий зворотній квіток додому – це я гарантую!

А зараз, як завжди, фото того, що вдалося побачити на Тернопіллі в перший день нашого блогтуру.

2. 3.

Мій потяг прибув до Тернополя о шостій ранку. Зустріч блогерів була призначена на дванадцяту годину, тому я мав ще вдосталь часу, щоб прогулятись, зараз вже, улюбленим містом, і цьому навіть не завадив невеличкий дощ, ну якщо не брати до уваги декілька фото на айфон.

4.

Залізничний вокзал, для відвідувачів міста, тут розташований дуже зручно. Декілька кроків — і Ви потрапляєте до бульвару Тараса Шевченка, де знаходиться Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка, та починається центр старого міста.

Шоста ранку, людей ще майже нема.

5.

Не дарма Тернопіль зветься «Файним містом».

6.

Фото-фіксування часу.

7.

В Тернополі, навіть коли на вулицях зовсім нема людей – завжди можна знайти собі гарну компанію.

8.

9. 10.

11.

Макет собору, який колись стояв на цьому місці.

12. 13.

Місто дуже фотогенічне і насичене яскравими деталями та цікавими несподіванками.

14.

Приємно, що одна з перших речей, яку зразу помічаєш – це чисті вулиці. Ще є багато реклами, але то, нажаль, типово для усіх інших міст України.

15. 16.

Приємно гуляти бруківкою по старому місту, а ще приємніше, що проїзд авто тут заборонено.

17.

Дуже гарна арка в житловому будинку.

18.

Ця вулиця чимось нагадала мені Будапєшт.

19.

Так виглядав Тернопіль на початку 20-го сторіччя. Обожнюю такі макети.

20.

Ще одна архітектурна перлина міста с складно вимовною назвою – Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці Тернопільсько-Зборівської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви.

Нещодавно в соборі було відкрито музей-крипту (де розміщена експозиція «Тернопіль сакральний», яка присвячена культовим спорудам старого міста до періоду другої світової війни), та оглядовий майданчик на даху.

21.

Данило Галицький.

22.

Побувати в Тернополі і не спуститися до його ставу, це дуже прикре упущення. Тому невідкладно прямуємо до нього біля Строго Замку.

23.

Цей замок був зведений 1540-1548 роках на лівому березі річки Серет для охорони Українських земель, що входили до складу Польського Королівства, від нападу кримських татар.

Зараз, від замку залишився тільки палац.

Мало хто знає, але під цим палацом є підземелля. Минулого разу, мені навіть вдалося там побувати.

24.

Тернопільське озеро. Це штучно зроблена водойма, яка була водночас запасом води для мешканців Тернополя, та додатковою перешкодою між містом і дуже бажаючими сюди потрапити татарами.

25.

Зараз це справжня перлина Тернополя. Тут збудована гарна набережна, де дуже люблять проводити свій вільний час місцеві жителі та їх гості.

26.

Загулявшись містом, я ледве згадав, що в 12:00, потрібно знову бути біля вокзалу і прямувати далі по програмі блогтуру.

Бо Тернопіль — це гарно, але Тернопілля — ще більш вражаюче.

27.

Спершу ми завітали до Теребовлі. Місто дуже колоритне та старовинне. Нажаль це єдине фото (поки ще) яке вдалося зробити в ньому. Програма блогтуру була дуже насичена, а опинилися ми тут проїздом.

28.

Тернопілля – земля замків та старовинних палаців. Теребовля також має свій замок.

29.

Розташований на невеличкому пагорбі, колись він був дуже гарним та важкодоступним фортифікаційним укріпленням.

30.

Одна з його оборонних веж.

31. 32.

Обов’язково потрібно сюди повернутися, та роздивитися більш детальніше.

33.

Не треба залазити до Гуглу щоб дізнатися історію замку. Я кажуть: Вся правда — на заборі.

34.

Так несподівано підійшов час обіду. Всю нашу команду гостинно приймали та смачно годували в піцерії «Presto», яка є часткою Готельного-ресторанного комплексу «Гетьман» у місті Чортків.

35. 36. 37. 38.


Гарне місце з яскравим інтер’єром, піцою на дровах у печі, та дуже смачною сирною юшкою з грибами.

39.

Далі був Чортків. Я вже бував тут раніше і маю більш докладніший фото звіт про це місто тут, але із задоволенням знову прогулявся його вуличками та піднявся до замку.

40.

Подивіться яка краса!

Маю нагадати, що назва міста Чортків не має ніякого відношення до «чорта», чи «біса». Хоча без «бісовщини» тут не обходилося, завжди знаходились «ті самі» хто так вважав і намагався перейменувати місто.

Колись власником цих земель був польський шляхтич — Пан Єжи Чартковський, він і є найбільш вірогідним варіантом, звідки взялась така дивна назва міста.

41.

Весна, все квітне та пахне.

42. 43.

44. 45.

46.

Стара ратуша з чотирма годинниками на кожній із сторін.

47.

48.

Тоненький дім-стіна, майже як в Одесі.

49.

Річка Серет.

50.

Церква Св. Покрови.

51.

Вхід до Чортківського замку – колишньої резиденції українських магнатських родів Гольських та Потоцьких. Дерев’яну фортецю на цьому місці було збудовано ще в середині 16-го сторіччя. Першим власником міста був Єжи Чартковський.

Новий кам’яний замок збудував руський воєвода Станіслав Гольський у 1610 році. В середині замкового двору він встановив розкішний ренесансний палац з аркадними галереями.

Звісно, що на долю цього замку за більш ніж 400 років прийшлося багато не дуже добрих подій, і зараз, від колишньої краси залишилося – те що залишилося. Але якщо його трохи привести у порядок і місцями зробити невеличку реставрацію, то Чортків стане ще більш туристичним містом нашої країни.

52.

На замковому подвір’ї часто проводять різні культурні події міста, концерти та фестивалі.

53. 54.

Але не менш приємно тут залишитись наодинці та відчути дихання минулих віків.

55.

Підземелля.

56.

Історія в камені.

57.

З замку відкривається чудовий вид на місто.

58.

Наступною зупинкою на нашому шляху було урочище Червоне. Це дуже незвичайне місце, тому я хочу розповісти про нього трохи більше:

Перші згадки про «Черлений город» належать до середини 14- століття й пов’язані з литовсько-руським князем Федором Коріятовичем. З 14-го до 16-го століття замок був у складі Великого князівства Литовського. В 1434 році Червоногород отримав статус королівського міста. В 1448 році йому надано магдебурзьке право. Місто було адміністративним центром повіту.

Протягом століть у Червоногороді влаштовувалися великі ярмарки, тут існував будинок для приїжджих. В 16-му столітті місто було в складі Речі Посполитої та налічувало 135 будинків. Упродовж цього та наступного століть Червоногород спустошували напади татар та волохів, а пізніше також козацьке військо Богдана Хмельницького та військо османів. В результаті воєн населення зменшувалося – як і решти поселень в регіоні. На початку 18-го століття тут мешкало сім родин, але до кінця 18-го століття – вже 48 сімей.

У 1772-1918 роках Червоногород перебував у складі Австро-Угорської імперії. Як адміністративний центр він занепадає і перетворюється у сільський маєток із замком-палацом. У 30-ті роки 19-го століття власники проклали кам’яний гостинець до Червоногорода північною окраїною села Нагоряни.

У другій половині 19-го століття і до другої світової війни в Червоногороді мешкали поляки, українці та євреї, за віросповіданнями – римо-католики, греко-католики та юдеї. Перед початком війни в Червоногороді мешкало до 400 осіб й переважну більшість складали поляки.

59.

Друга світова війна знищила Червоногород як поселення, де жили представники різних народів та конфесій. На час війни місто стало садибою польських озброєних загонів, переховувалися тут і поляки з сусідніх сіл. В ніч з 2 на 3 лютого 1945 року тут відбувся бій між польським гарнізоном та УПА. В результаті кілька десятків поляків, включно зі священиком Щепаном Юрашем (як свідчить дослідниця Ева Семашко), загинули. Їхня могила розташована на території костелу. Кому пощастило вижити, були примусово депортовані з Червоногорода до західної частини Польщі.

Після завершення війни Червоногород у складі СРСР називався селом Червоне. Тут оселилося кілька українських родин, виселених із Польщі. Проте, переселенці невдовзі перебрались з Червоного до сусідніх сіл Нирків та Нагіряни.

У 1950-х роках на річці Джурин збудували ГЕС. В Червоному працював магазин, люди відпочивали на водосховищі. Проте, ГЕС невдовзі визнали неперспективною та на початку 1960-х років закрили. Після цього в Червоному існувала колгоспна пасіка, фруктові сади й колгоспні поля.

У 1970 році село Червоне припинило офіційно існувати. Місце, де був Червоногород і де сьогодні збереглися руїни, називається урочищем Червоним. Адміністративні приміщення ГЕС переобладнали під дитячий табір «Ромашка».

Сьогодні на місці Червоногорода відбуваються фестивалі, сюди приїздять туристи.

60.

Панорама клікабельна.

Така от сумна історія такого неймовірно красивого місця. Правда це чи ні, мені достовірно не відомо, все вищеозначене було написано на табличці біля оглядового майданчика на урочище Червоне. Історія – штука темна, і це є мій особистий погляд.

61.

Яскравим завершенням першого дня нашого блогтура був Джуринський водоспад.

Він є ще одним підтвердженням того, що не все, штучне зроблене, в нашому світі – напрасне та не може бути корисним.

Ширина 20 мерів, висота 16 метрів, 3 каскади – є маленьке відео де можна відчути себе біля цього красеня:

62.

Весна це найкращий час для відвідування будь яких водоспадів. В цей час вони максимально повноводні.

63.

Колись цей водоспад був підключеним до млину, на я кому мололи зерно мешканці сусідніх: Червоногорода, Ниркова та Нагірян. З початку 20-го століття млин також постачав електроенергію до Червоногорода.

64.

Повні яскравих емоцій, ми прибули на ночівлю до міста Заліщики в готель «Старі Заліщики» який є частиною готельно-розважального комплексу «Роксоланочка».

65. 66. 67. 68.


Дуже рекомендую цей готель, тим хто планує зупинитись в цьому місті. Зручні номери, ввічливий персонал та смачні сніданки — все це ви тут знайдете.

Наступного дня були Заліщики, неймовірні панорами, печера «Вертеба», та й ще багато чого цікавого. Згодом, про все це також розповім!

Моя порада – прямуючи до Тернопілля, не купуйте зворотних квитків, затягує!

mir-mak.livejournal.com

Добавить комментарий